Дезінформація в Інтернеті стає більш поширеною проблемою для журналістів, які шукають надійні джерела для новин і довідкових матеріалів. У цій статті “Репортери без кордонів” (RSF) описують різні типи поширених методів дезінформації в Інтернеті.
Боротьба з дезінформацією в Інтернеті та навмисними “фейковими новинами” є одним із головних викликів для журналістики у 21 столітті. “Репортери без кордонів” (RSF) інтенсивно працює над цим питанням спільно з Міжнародною ініціативою з інформації та демократії та Ініціативою журналістської довіри – двома системними рішеннями, спрямованими на захист і просування свободи, незалежності, плюралізму та достовірності інформації в усьому світі.
Дезінформація в Інтернеті може набувати різних форм. Наступні категорії випливають з детального звіту про інформаційний безлад, підготовленого на замовлення Ради Європи некомерційною коаліцією First Draft News.
У звіті пояснюється, що проста перевірка “правдивої” та “неправдивої” інформації є менш доречною, ніж визначення намірів авторів: правдива інформація може бути використана зловмисно, а також у поєднанні з вигадками або невідповідним контекстом, щоб ввести читачів в оману.
Нижче наведені приклади в порядку зменшення рівня шкоди:
- Сфабрикований контент: повністю неправдиві новини, створені з метою обману та завдання шкоди. Хоча світ, можливо, посміявся, коли у 2023 році вірусним стало зображення Папи Франциска в пальто від Balenciaga, створене штучним інтелектом, впливові особи часто опиняються в центрі серйозніших випадків сфабрикованого контенту, як-от неправдиві повідомлення у 2016 році про те, що Папа Римський підтримав кандидатуру Дональда Трампа на президентських виборах у США.
- Маніпулятивний контент: справжня інформація або зображення, якими маніпулюють, щоб ввести читача в оману. Відредаговані зображення можуть поширюватися особливо швидко: наприклад, відфотошоплена фотографія пропекінського гонконгського політика з американським прапором в оточенні продемократичних протестувальників викликала негативну реакцію з боку його прихильників.
- Самозванський контент: справжні джерела, які використовуються для того, щоб ввести в оману читача та/або дискредитувати справжнє джерело. Ця тактика була використана під час виборів у Кенії у 2017 році, коли поширювалась неправдива інформація, зокрема неточні дані опитувань, у відеороликах та репортажах, які мали вигляд відомих міжнародних новинних агентств, таких як CNN та BBC.
- Неправдивий контекст: поширення справжнього контенту з неправдивою контекстною інформацією, наприклад, відеоролики, в яких президент США Байден заявляє, що “продав багато державних таємниць”, не вказуючи, що це був жарт. Хибний контекст також включає поширення старого контенту під виглядом нової інформації, як-от застарілий прогноз погоди в Південній Африці, що попереджає про низькі температури і снігопади, який неодноразово поширювався як актуальний.
- Контент, що вводить в оману: використання інформації, що вводить в оману, для того, щоб представити проблему або особу в певному контексті. Наприклад, у деяких новинних статтях спотворено наукові дані, пов’язані з Covid-19, як-от у репортажі, в якому використано дослідження, що показало мінімальний вплив вакцин на загальну смертність, щоб дискредитувати їхню ефективність проти коронавірусу, хоча насправді метою дослідження було з’ясувати, чи мають вакцини якийсь вплив на причини смерті, не пов’язані з коронавірусом.
- Хибний зв’язок: заголовки, візуальні ефекти та підписи, які суперечать або не підтверджують зміст новини. Іноді до цієї тактики вдаються навіть провідні ЗМІ, як, наприклад, у репортажі, що містить заголовок, який привертає увагу (“Ця картопля фрі може вбити вас”), тоді як у самій статті не було виявлено жодного причинно-наслідкового зв’язку між частим споживанням картоплі фрі та підвищеним ризиком смертності.
- Сатира або пародія: не має наміру завдати шкоди, але може обдурити читача, який не перевіряє посилання. Наприклад, популярний американський сатиричний сайт The Onion, відомий своїми політичними пародіями, все ще іноді сприймається за правду.
